Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр-2К)4-2 + Щ113(4Укр-2К)4

Рубрики:

Історія

Історія архітектури

Шифр НБУВ: Ж14441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі маловідомих писемних джерел висвітлено історію існування київського католицького храму першої половини XVII ст. - костелу святого Іоакинфа (Якова або Гіацинта), присвяченого польському місіонеру, домініканцю Якову Одровонжу, канонізованому католицькою церквою у 1594 р. Розглянуто версії щодо місця розташування костелу. Зазначено, що археологічні пошуки цієї споруди є майже безперспективними, зважаючи на її малі розміри та недовговічність будівельного матеріалу - дерева.

На основании малоизвестных письменных источников освещена история существования киевского католического храма первой половины XVII ст. - костела святого Иоакинфа (Якова или Гиацинта), посвященного польскому миссионеру, доминиканцу Якову Одровонжу, канонизированному католической церковью в 1594 г. Рассмотрены версии относительно места размещения костела. Указано, что археологические поиски этого сооружения являются почти бесперспективными, учитывая ее малые размеры и недолговечность строительного материала - дерева.

Висвітлено сторінки історії жіночих обителей XV - XVIII ст. - Миколаївського та Богословського Йорданських монастирів, що були розташовані в передмісті Подолу - Плоскій слободі. Викладено версії походження їх назв.

Освещены страницы истории женских обителей XV - XVIII ст. - Николаевского и Богословского Иорданских монастырей, которые были расположены в предместье Подола - Плоской слободе. Изложены версии происхождения их названий.

Проаналізовано соціально-економічний розвиток Києва у XVII - XVIII ст., а також процес формування середньовічного міщанства, який був тісно пов'язаний з торговельною та ремісничою діяльністю та приватною власністю на нерухомість у місті. На підставі писемних джерел розглянуто біографії відомих землевласників Подолу та родин київської еліти зазначеного періоду : урядовців магістрату, купців, козацтва, духовенства (Мітковичів, Маркевичів, Сичевських, Хотяновських та ін.).

Проанализировано социально-экономическое развитие Киева XVII - XVIII вв., а также процесс формирования средневекового мещанства, который был тесно связан с торговой и ремесленной деятельностью и частной собственностью на недвижимость в городе. На основе письменных источников рассмотрены биографии известных землевладельцев Подола, а также киевской элиты данного периода: чиновников магистрата, купцов, казачества, духовенства (Митковичей, Маркевичей, Сычевских, Хотяновских и др.).

Наведено історичні відомості про головну площу середньовічного київського Подолу, яка була міським адміністративним, економічним і культовим центром, основними домінантами якої були ратуша (в ній засідали урядовці магістрату), шинок, Успенський собор та Братський монастир. Зазначено, що впродовж XVIII ст. планування та забудова міського центру, Подолу, удосконалювалися внаслідок перебудов, пожвавлення суспільного та економічного життя: переведення до міста контрактового ярмарку, заснування нових урядових установ.

Представлены исторические сведения о главной площади средневекового киевского Подола, которая была городским административным, экономическим и культовым центром, основными доминантами которой были ратуша (в ней заседали управленцы магистрата), шинок, Успенский собор и Братский монастырь. Отмечено, что на протяжении XVIII ст. планирование и застройка городского центра, Подола, усовершенствовались вследствие перестроек, оживления общественной и экономической жизни: переведения в город контрактовой ярмарки, основания новых правительственных учреждений.

Висвітлено історію київської грецької колонії, що виникла в 1650-х рр., коли православні емігранти з Османської імперії, що шукали в Україні порятунку від турецького гноблення, почали оселятися на київському Подолі. Наведено відомості про грецькі родини, багато з яких були заможними та надавали кошти на спорудження шкіл і церков. Зазначено, що члени грецької громади зберігали певну автономію в своєму управлінні, культурну самобутність, а їх остаточне "розчинення" відбулося після урядових реформ 1780-х рр.

Освещена история киевской греческой колонии, возникшей в 1650-х гг., когда православные эмигранты из Османской империи, искавшие в Украине спасения от турецкого гнета, начали обосновываться на киевском Подоле. Приведены сведения о греческих семействах, многие из которых были зажиточными и выделяли средства на сооружение школ и церквей. Отмечено, что члены греческого общества сохраняли определенную автономию в своем управлении, культурную самобытность, а их окончательное "растворение" произошло после правительственных реформ 1780-х гг., уравнявших в правах представителей разных национальностей.

Розглянуто питання історичної топографії Подолу у часи пізнього середньовіччя та початкового періоду Нового часу (XVII - XIX ст.) - загальноміського політичного, економічного, суспільного і культурного осередку, центру самоврядування, торгівлі та ремісничої діяльності. Описано адміністративну та планувальну структури Подолу, висвітлено етапи її формування. Значну увагу приділено землевласникам та підприємцям Подолу.

Рассмотрены вопросы исторической топографии Подола во времена позднего средневековья и начального периода нового времени (XVII - XIX ст.) - общегородского политического, экономического, общественного и культурного центра самоуправления, торговли и ремесленной деятельности. Описаны административная и планировочная структуры Подола, освещены этапы её формирования. Значительное внимание уделено землевладельцам и предпринимателям Подола.

Висвітлено сторінки історії невеликого хутора Нова Пасіка, заснованого на початку ХІХ ст. Києво-Печерською Лаврою на південній околиці Голосіївського лісопарку. Зазначено, що пізніше на його місці було побудовано клінічну лікарню "Феофанія".

Освещены страницы истории небольшого хутора Новая Пасека, основанного в начале ХІХ ст. Киево-Печерской Лаврой на южной окраине Голосеевского лесопарка. Отмечено, что позже на его месте была построена клиническая больница "Феофания".

Розглянуто важливі джерела з історичної та соціальної топографії середньовічного Києва - "Люстрації" 1552 р., "Тариф" 1570 р. та "Інвентар" 1619 р., що дають можливість реконструювати у загальних рисах межі замкової та магістральної юридик (локальних ділянок забудови, населення яких перебувало під юрисдикцією певних світських чи духовних феодалів), топографічні об'єкти, встановити витоки родоводів окремих міщанських родин, уточнити час появи назв православних храмів. Наведено відомості про адміністративний центр воєводської юридики - замок, де знаходилася резиденція воєводи, перебував гарнізон і відбувалися сесії гродського суду.

Рассмотрены важные источники по исторической и социальной топографии средневекового Киева - "Люстрации" 1552 г., "Тариф" 1570 г. и "Инвентарь" 1619 г., что дают возможность реконструировать в общих чертах границы замковой и магистральной юридик (локальных участков застроек, население которых пребывало под юрисдикцией определённых светских или духовных феодалов), топографические объекты, установить истоки родоводов отдельных мещанских семей, уточнить время появления названий православных храмов. Приведены сведения об административном центре воеводской юридики - замке, где находилась резиденция воеводы, пребывал гарнизон и проходили сессии гродского суда.

Висвітлено пізньосередньовічний етап існування київського Десятинного храму. Наведено відомості про археологічний матеріал XIV - XVIII ст., виявлений у 1900 - 1930 рр. під час розкопок храму. Розглянуто питання доцільності відбудови Десятинної церкви, підкреслено необхідність проведення грунтовних археологічних досліджень, оскільки на сьогодні вивчено лише незначний відсоток поверхні Старокиївського плато.

Освещен позднесредневековой этап существования киевского Десятинного храма. Представлены сведения об археологическом материале XIV - XVIII ст., выявленном в 1900 - 1930 гг. во время раскопок храма. Рассмотрены вопросы целесообразности восстановления Десятинной церкви, подчеркнута необходимость проведения основательных археологических исследований, так как на сегодня изучен только незначительный процент поверхности Старокиевского плато.

Наведено відомості про середньовічні археологічні матеріали з території колишнього київського замку та писемні пам'ятки, пов'язані з історією міської фортеці XIV - XVII ст. Зазначено, що знахідки високохудожніх ремісничих виробів і побутових речей (виготовлених у кращих європейських традиціях), будівельних матеріалів компенсують відсутні у писемних джерелах відомості про побутовий аспект життя замкового гарнізону і його мешканців.

Представлены сведения о средневековых археологических материалах с территории бывшего киевского замка и письменных памятках, связанных с историей городской крепости XIV - XVII ст. Указано, что находки высокохудожественных ремесленных изделий и бытовых вещей (изготовленных в лучших европейских традициях), строительных материалов компенсируют отсутствующие в письменных источниках сведения о бытовом аспекте жизни замкового гарнизона и его жителей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)4-2

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено діяльність відомого українського етнографа, мистецтвознавця, археолога, музеєзнавця Миколи Федотовича Біляшівського на посаді директора Київського художньо-промислового і наукового музею у 1902 - 1917 рр.

Надано загальну характеристику ставрографії як спеціальної історичної дисципліни, а також висвітлено стан розробки кола її проблем у сучасній Україні.

З використанням нових джерел досліджено процес і періодизацію формування міського простору Подолу, його адміністративний поділ, планування та історичну топографію. Встановлено, що у XVIII ст. міська територія вийшла за межі "подільського трикутника" шляхом приєднання передмість, що супроводжувалося спорудженням нової лінії укріплень. Зазначено, що адміністративно місто поділялось на юридики, основною територіальною одиницею яких до кінця XVIII ст. був церковний прихід. Основним компонентом міського простору залишалася забудова, головним елементом якої була садиба. Зроблено висновок, що на рубежі XVIII - XIX ст., під дією негативних чинників суспільного, економічного та політичного характеру, Поділ втратив провідні позиції у міській системі та поступався Печерську і Верхньому Києву.

Розглянуто актуальні проблеми музеєзнавства, історії музейних колекцій і загальноісторичних досліджень. Висвітлено діяльність Національного музею історії України (НМІУ). Увагу приділено історії формування музейної портретної збірки XVII - початку XIX ст., відображенню діяльності християнських конфесій в Україні на межі XX - XXI ст. в експозиції НМІУ, предметам німецького походження з колекції музею. Розглянуто проблеми збереження та реставрації рідкісних клавішних професійних інструментів в Україні. Наведено інформацію про факсимільні видання рукописних книг XII - XVI ст. з колекції історичного музею. Проаналізовано роль Народного руху у здобутті незалежності України.

Рассмотрены актуальные проблемы музееведения, истории музейных коллекций и общеисторических исследований. Освещена деятельность Национального музея истории Украины (НМИУ). Уделено внимание истории формирования музейного портретного собрания XVII - начала XIX вв., отражению деятельности христианских конфессий в Украине на рубеже XX - XXI вв. в экспозиции НМИУ, предметам немецкого происходжения из коллекции музея. Рассмотрены проблемы сохранения и реставрации редкостных клавишных профессиональных инструментов в Украине. Дана информация о факсимильных изданиях рукописных книг XII - XVI вв. из коллекции исторического музея. Проанализирована роль Народного руха в достижении Украиной независимости.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.341.35*804*803.1

Рубрики:

Caudata Хвостаті

Шифр НБУВ: Ж100193 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено аутекологічні особливості та популяційну організацію хвостатих земноводних у природних та антропогенно-змінених екосистемах високогір'я Чорногори. З'ясовано екотопічну приуроченість і структуру угруповань хвостатих земноводних за умов високогір'я. Встановлено трофічні зв'язки та кормодобувну поведінку хвостатих земноводних у високогірних екосистемах. Досліджено щільність, а також статеву, морфометричну та просторову структуру їхніх популяцій у природних та антропогеннозмінених екосистемах високогір'я Чорногори. З'ясовано функціональну роль хвостатих земноводних у високогірних екосистемах, окреслено заходи щодо їх охорони.

Подано характеристику гірських лентичних водойм, їх тваринного (ракоподібні, твердокрилі, бабки, земноводні) та рослинного (альго- і бріофлора, вищі судинні рослини) світу й виділено види-індикатори стану забруднення гірських водойм. Описано трансформаційні процеси в лентичних водоймах Чорногори, наслідки впливу антропічних чинників, звернено увагу на негативну дію нерегульованої рекреації на гідроекосистеми високогір'я Чорногори. Показано тренди змін структури і параметрів лентичних водойм за сучасних умов антропопресії.

В архиве Национального музея истории Украины в фонде 4 (К. В. Болсуновский) хранятся личные документы известного краеведа и музейного деятеля Степана Леонтьевича Дроздова, среди них - пять писем известного археолога Валерии Евгеньевны Козловской. Это переписка является фрагментом архива В. Е. Козловской, часть которого ныне пребывает за пределами Украины, либо рассредоточена по личным архивам украинских ученых, входивших в круг общения В. Е. Козловской, и до сих пор не введена в научное обращение. Поэтому каждое новое выявленное письмо В. Е. Козловской имеет значительную научною ценность как источник к биографии выдающейся личности и ученого. Наиболее раннее из писем В. Е. Козловской к С. Л. Дроздову датировано 14 июня 1916 г.; в нем упоминается об эвакуации коллекций Киевского художественно-промышленного и научного музея в годы Первой мировой войны. Следующие четыре письма касаются деятельности экспедиции Всеукраинского археологического комитета 1929 г. на Белоцерковщине. Кроме В. Е. Козловской - руководителя экспедиции, в ее состав вошли Ф. М. Иванов и Я. Ф. Маслун - сотрудники Белоцерковского окружного археолого-этнографического музея, В. А. Мазур - сотрудник Всеукраинского исторического музея имени Т. Шевченко, чертежник (фамилия которого в письмах не указана) и упомянутый в письмах некий Николай Михайлович. Последний, очевидно - Н. М. Ткаченко, сотрудник Всеукраинской академии наук и супруг В. Е. Козловской. В письме от 14 мая 1929 г. В. Е. Козловская обращается к С. Л. Дроздову с предложением провести совместные раскопки Всеукраинского археологического комитета и Белоцерковского музея. Письмом от 22 сентября 1929 г. В. Е. Козловская сообщает С. Л. Дроздову, что сможет прибыть в с. Дедовщину не раньше 28 сентября. Местом написания письма от 3 октября 1929 г. указан угол Заречье в с. Дедовщина. В письме упоминается приезд С. Л. Дроздова на раскопки, находки железного ножа и двух мужских погребений, упаковка археологических находок в ящики. В. Е. Козловская также просит С. Л. Дроздова найти в Белой Церкви техника для черчения планов раскопов. В письме от 18 октября 1929 г. сообщается об упаковке вырезки пода печи из исследованного жилища и о намерении В. Е. Козловской 1 ноября приехать в Белую Церковь за готовыми чертежами раскопов.